КОЛИ ДУША, ВТОМИВШИСЬ ВІД ТРИВОГ...

Коли душа, втомившись від тривог,
під твій прихисток прийде щоб спочити,
тобі скажу, - люблю, і з нами Бог,
якщо він є хоч десь на цьму світі..

Печаль не в тім, що так далеко ти,
хоча і це не прибавляє щастя,
а в тім, що все ж боюся висоти,
і не злітаю, раптом щоб не впасти...

Боюся сонця, зранений Ікар,
бо воскові покищо в мене крила,
і страх оцей мені найгірша з кар,
в його полоні і любов безсила..

Та вірю я, що подолаю страх,
злечу на зустріч щастю або краху
і на семи розхристаних вітрах,
моя душа заб'ється наче птаха...

І потім, знай, втомившись від тривог,
під твій прихисток прийде щоб спочити..
І я скажу тобі, що з нами Бог,
якщо він є хоч десь на цьому світі...