Ностальгія за Яремчею

Колись давно, на чарівній землі
Під темною вуаллю ночі
Серед вогнів та свята суєти
Побачив я такі прекрасні очі
 
Зірки на небі, вічний спокій гір
Відразу перестали існувати
І не знайти на світі слів
Аби про те вам зараз розказати
 
То є феєрія наповнена печаллю
Коли лишень в одну щасливу мить
Здійснились всі омріяні бажання
Та відчував, у грудях щось болить
 
Як кожен сон із вранішнім туманом
Розвіялась и зникла казка ця
А я стою перед міським вокзалом
І машиніст уже дає свого свистка
 
І хто тепер про ті часи згадає
Чи так воно було, а може й ні
Лиш серце моє досі пам’ятає
І сивий Прут що тане в далині…