Ода соціальному працівнику/колишнім колегам моїм/

Сонце всходить та заходить.
Пташка весело співа.
А професії такої
В світі кращої нема!

Тільки півники співають,
Працівник уже біжить:
Поспішає до бабусі.
Той,що хворая лежить.

Та нещасная бабуся
Залишилася одна
І ріднішої людини
За працівника нема.

А квартирка трьохкімнатна
Та на книжці баксів п'ять.
Працівик поможе бабці
У покої помирать!

Бомж біднесенький страждає
"Щоб то випити мені?",
Працівник допомогає -
Наливає і собі!

А нещасні тії дітки,
Що під церквою стоять!
Кілометрів п'ять в окрузі
Наче півні голосять.

Хто байстрюк,а хто без мати.
Хто від потягу відстав.
Треба ж їсточки їм дати,
Щоб хатину кожен мав.

Де ж їх батечко,де ненька?
Хто їм допоможе?
Для нього вони рідненьки!
Працівник все зможе!

Розтика їх по притулкам,
Ліків їм дістане.
І в душі дітей убогих
Щасливіше стане.

Що ж то спросять,за людина?
Що за чародійник?
Мабуть,його не їснує,
Чи він просто мрійник?

"Ні! - кажу я,не соромлясь. -
Є така людина!"
Допоможе,доведе,
Що ти не єдиний!

Хай летить по небу слава
Знову,знову.знову!
Ми працівника прославим
Тарасовим словом!

Від усіх хлопот злиденних
Допоможе людям!
Хай же слава працівницька
На Вкраїну буде!