безодня

Ти чиаєш старі листи
з твого лиця посмішка зникає ти весь час мовчиш для тебе ні в чому сенсу немає

Для тебе усе як в осінньому тумані
не помічаючи нічого
ти як в тевілезіонному екрані
граєш роль когось чужого

Ти так довго когось чекаєш
але ніяк не діждеся
у тих листах чогось нового шукаєш
а воно ніяк не знайдется

У самотній кімнаті
ти ходиш, блукажш
і в порожнє вікно
безнадійно свій погляд кидаєш

Ти тонеш в сірих буднях
замість сонця ти хмари обираєш
ти неначе у міражі
а на дійсність не зважаєш

Ти як вітер
ти як дощ, холодний
в твоїх очах нема тепла
ти як океан бездонний
але в тобі нема життя

Чому, скажи чому такою стала?
чому ти жити перестала?
чому в очах твоїх замерші сльози?
чому в твоїх долонях лиш морози?...