Тиша перед грозою

Тиша... яка вона перед грозою.

Така наповнена й німа

 

Мовчання. Ти стоїш переді мною

 

А небом насувається гроза

 

 

Іще не бачив ти мене такою

 

І я сама такою не була

 

Ще мить і все наповниться водою

 

Щемить натягнута між душами струна

 

 

Все слабше хмари стримують потоки

 

Все ближче спалахи і блискавичний струм

 

Між нами стали люди, сни і роки

 

Між нами тиша й незбагненний сум

 

 

Тиша... яка вона перед грозою

 

Така прозора і важка

 

Весь Всесвіт у очах переді мною

 

Перед тобою розпростерлася душа

 

 

Мовчання. Але раптом - дотик.

 

Один... І злива линула, а може то сльоза

 

Тепер вже неважливо хто я, хто ти.

 

Солоні опіки, обійми і гроза...

 

 

2013 р.