Святая жертва

Пройшла осінь, осіння пора

У далеку дорогу, у вирій пора.

Наливаймо, браття, чаші вина,

Вип'ємо їх браття до дна,

Як жертву святую, від Бога даную,

За пророка святого Івана,

За святого апостола Петра і Стефана,

За святую кров апостола Павла,

Який багато зазнав зла –

За кров усіх святих пророків,

Пролиту за пройдешні роки:

Великих і малих, знаних і незнаних,

Тобою, Боже, знаних, Тобою, Боже, званих.

Тих, що, для Тебе, життя не жаліли,

Спин не гнули, у воді тонули,

На хрестах висіли, горіли-згорали, -

Незгасними зорями для Тебе стали.

Син і дочка, батько і мати –

За Тебе йшли в каземати,

За святую віру, на страту.

Перед смертю Тебе бачили,

Рани Твої зрили,

І черпали від Тебе невмирущу силу.

Ворога не боялись, непохитними зостались,

Любові не зрадили, Любові не зреклись,

Святими навіки нареклись.

На землі зостались горбами-горбочками,

Осінніми багряними покрились листочками,

А душі не вмерли, -

Ніяка вража сила душ не зжерла.

Перед Господом стоять, Бога молять.

Відомсти, Спасителю, за пролиту кров,

Відомсти, Спасителю, за Святу Любов.

А було тих пророків…Один Бог зна їм ліку.

Алілуя! Вічний рай їм, і життя навіки!!!