Давайте любити!

Душа не плаче вже, ридає.

Душа в борні, в вогні палає,

Бо лихо вже не йде і не біжить –

На баских конях лихо вже летить.

 

Летить стрімглав і крила розпрямляє.

Крильми своїми землю обіймає.

А коні білі, воронії і червоні,

Осідлані летять, і у попоні.

 

На конях вершники і з бойовими луками

Летять не з криками, не з бойовими гуками,

А мовчки, наче яструби летять.

Очима, наче свердлами на землю зрять.

 

Що? Де і Як, і Хто? Коли?

Слова лихі й діла вели.

Щоб стрілами у них стріляти

І лихом, наче саваном, вкривати.

 

А в стрілах тих смертельная отрута.

Від неї рани і хвороби люті -

І корчаться, і мучаться від болі,

А лихо ще й на рани сипле солі.

 

Від болю плачуть люди й кричать.

За всі нещастя Господа винять…

 

…Хоч ми самі в усьому винні,

Бо пакостимо в світі гірш, ніж свині.

 

Такі видіння бачаться мені.

Видіння ці, ну геть, невтішні.

Часи попереду нас ждуть сумні,

Бо світ оцей вже дуже грішний.

 

Мені і вам, і всім у цьому світі

Потрібно бути миролюбними до всіх.

Тільки любов допомага праведно жити,

Тільки любов здолає увесь гріх.

 

Давайте ж усім світом любить Бога.

Давайте ближньому з любов’ю помагати.

Давайте душами не будемо убогі.

І Бог захоче нам з любов'ю все віддати.

 

Залишимо ж усе лихе в минулім,

Не будемо минуле ворушить.

Сам Бог лишив гріхи наші в минулім.

І заповів: і ворогів любить.

 

Не будемо ж гнівити свого Бога,

Бо Він останнього із грішників простив.

Не судді ми, щоб ми судили замість Нього,

Бо Він за кожного з любов'ю Кров пролив.