пісня скорбна

Заколисує мене пісня скорбна
І чекаю я на спокій.
Гарна дівчина сумна
Вона веде мене у край утопій.
 
І знов я повертаюся назад
Де марне моє буття.
Я іду навздогад,
Іду в небуття.
 
Що буде, якщо розрушимо стіни,
Коли зруйнуємо стандарти.
Чи не залишаться руїни?
Чи то неварте?
 
А якщо ми побачимо світ,
Таким яким він ще не був?
Побачимо сяйво тисяч софіт
зрадіємо. А коли все збагнув
 
Зрозуміємо, що за яскравим світом
Буде порожнина
І те що призначено заповітом
Є наша буднина і біганина.