ТУМАННА ОСІНЬ (ТУМАННАЯ ОСЕНЬ)

Туманна осінь... Бездоганна осінь
Квилить дощами і кричить гусьми,
І лист різьблений садом вихор носить...
І ми — не ми... І ми — уже не ми...
 
І я — не я... Бо що я — без любові?
Де берег мій і де моя межа?
У вересня світанки кольорові
Бреду одна, сама собі чужа.
 
Де ти? Поклич! Озвися із туману.
Мене сюди розлука привела...
Хай буде день. Нехай зоря устане
Й від смутку хай залишиться зола.
 
Де ти? Озвися! Серце заблукало,
І холодно, так холодно душі.
Моя любов... Тебе було  замало,
Щоб осягнути Вічність на межі.
 
                                              2003 – 27. 02. 2011