...крізь...

І - листопад.
Вже сорокова осінь
захована під ковдрою річниць:
подрібнених…
округлих…
і не зовсім…
чергових – просто неба…
просто – ниць…
Моя…
і ковдра – теж…
що ще потрібно?...
Віддати все – з усіх своїх кишень…
зірвати сіре «вже»…
і крізь «всерівно»
палати на одвічному «лише»…