ПАМЯТИ ДРУГА ВОЛОДЫМЫРА БУЦЯ

Твоя душа над билым свитом

Лэтыть нэстрымо в далэчинь,

А над зэмлэю стогнэ витэр,

Нэмов розбытый клавэсын.

 

И будыть ранком знов мэнэ

Шалэна писня ластивчына,

Та тилькы вжэ нэ сполохнэ

В очах твоиых заграва сыня.

 

И памъять бъеться важко, важко,

Намыстом гострым рвуться дни.

И нызько схылэни ромашкы

Сэрэд колючойы стэрни.

 

Нэмов розкыдана мэрэжка,

И полэ добрый хтось зигрив.

И пролягла там наша стэжка

Колысь давно миж яворив...

 

Бэрэзэнь, 1986 г.

 

               *  *  *

 

Твоя душа над білим світом

Летить нестримо в далечінь,

А над землею стогне вітер,

Немов розбитий клавесин.

 

І будить ранком знов мене

Шалена пісня ластівчина,

Та тільки вже не сполохне

В очах твоїх заграва синя.

 

І пам'ять б'ється важко, важко,

Намистом гострим рвуться дні.

І низько схилені ромашки

Серед колючої стерні.

 

Немов розкидана мережка,

І поле добрий хтось зігрів .

І пролягла там наша стежка

Колись давно між яворів...

 

Березень, 1986 г.