...може...

Скільки потрібно ночей,
щоб оповити свій жах,
що навіть корні пече
кіс… і без слів… і в словах?...
Тисячі – після двохсот?...
Чи то двохсотих пітьма?...
Очі закрити… і рот…
ніби нічого нема?...
Мабуть, що Богу начхать
і на друк старих новин…
і на «Грушевського п’ять»…
і в «Ряд Охотный один»…
і в спільно зварений борщ,
щільно розібраний в кров…
і на просолений дощ
з мертвих очей стрімголов?… …може, потрібно плече?...
і будь-яке – залюбки?...
може, галера – тече?...
може, ми всі – пацюки?...