Поет
Він з похмілля встає, наче виповз з обридлої прози,
І спросоння римує «світанок», «серпанок» і «ґанок».
За вікном починає життя свої метаморфози,
Чути щебет пташо́к, а ще - сміх симпатичних панянок.
Він виці́джує каву, бо нею рятується зранку,
Занотовує в зошит уривок нової балади -
Про вчорашню гулянку, коханку і рвану фіранку,
Про абсурдність буття, про любов, і, звичайно, про зради.
Далі буде бруківка, бароко, готичні портали,
Декадентські розмови і дух привокзального сплі́ну.
Його ду́шу щосили души́ли, палили, ламали,
Та цей дурень ще вірить у Бога, й, що дивно, в людину.
Отзывы
Гуля10.09.2026
Здорово! Может быть стихи и помогли не потерять окончательно веру...
С теплом, Андрей!
