Межа
Геть втікає сонце, мов лис із рудою шерстю,
В пасть схопивши білу хмаринку, неначе ку́рку.
Я стою на межі, де серпень вручає вересню
Естафету життя. Отримай, мовляв, халту́рку.
Простір пахне яблучним соком і мокрим мохом,
Знизу стріху небес з багаття дим підпирає.
Обрій чеше пузо гострим чортополохом.
Сонний сонях хилить голову – снам киває.
Отзывы
Гуля10.09.2026
Красивое, образное стихотворение о самом начале осени! Спасибо, Андрей!
