ти відчуваєш, як важко дихати – душать прокурені стіни?
я хочу вимкнути хоч на хвилину це похмуре радіо осені.
в твоїх очах стрибають вогники, як крихітні іскри з каміну.
в нове життя ступають без зайвого – чужими, забутими, босими.

все більше хочеться випити. пересихає горло –
там застрягає несказане і народжується тільки кашель.
повторюєш як закляття: мені не здолати цей холод.
в нове життя вступають без зайвого і без словесної фальші.

на натягнуту трієчку тягне натягнута посмішка.
і поки ти в моїх снах, я насолоджуватимусь безсонням.
я сьогодні з цими білими стінами наговорилася досита.
в нове життя ступають спокійно – зробивши крок з підвіконня.