Зима

Зима – таке чарівне слово!
Як мелодійно наша мова
Так легко зобразила диво,
Що чується так ніжно і мрійливо:
Мороз і холод, білий сніг,
Що на вікно мені тихенько ліг,
Провулки тихі у пітьмі,
Як вимерлі давно, міста німі,
Дерева, гнуті від вітрів,
Які відчули віхру гнів !
Зимове щастя переповнило людей -
Вони чекають радісних вістей!
А сніг, як янголи малі, лягає…
Та час – вода пливе, минає.
Зима минає, а спогад навіки,
Як для душі моєї ліки.
Зима – це щастя, диво Боже і любов,
Так хочеться вертатися у неї знов…