Мій Гімн України.

Від Карпат зеленодолих
До Чорного моря,
Дала нашій Батьківщині 
Землю Божья воля.

І не разу вражі сили 
Не змогли зігнути
Вільний рід синів могутніх 
Росі та Славути.

Але, хто своїм булатом,
Не грозив довкіллю,
Був зустрітий тут, як братом,
Радо хлібом, сіллю.

Щоб народ свій рятувати
В час лихий і кривавий,
Народився вітязь славний -
Київ  златоглавий.

І стоїть Дніпром сповитий
Красень цей понині,
Гідний, як завжди служити,
Нашій Батьківщині.

Скільки списів окрай поля
Твого преломилось,
Скільки стріл смертельним роєм
Над тобою вилось.

Скільки ж хижаків сталевих
Пащей вогняною 
Шматували твоє тіло
У нірівнім бої.

Скільки ж горя, Скільки ж болю,
Ця земля зазнала.
Та ненависті сліпої  
В серці не тримала.

Не забудемо ж ми браття
Й січ козацьку славну,
Що вкраїну боронила
Й віру православну.

Її лицарі не пали
В лети мутну воду,
Бо життя своє віддали
За св'яту свободу.

І царі самодержавні
Й нові герострати,
Нашу пам'ять, наше слово
Мріяли приспати.

Слава вільному народу,
Що з колін підвівся,
Що Вкраїну не запродав,
Що її не зрікся.

В сім'ї вольній, новій жити,
Будьмо й цього часу.
Хай здійсняться заповіти
Нашого Тараса.

І в сім'ї тій місця хвате
Для народів інших,
Бо у матері немає 
Дітей кращих, гірших.

На усіх одне повітря,
Сонце, Дніпр і поле.
Той, хто вистраждав свободу,
Других не зневоле.

Хай синів твоїх, Вкраїну 
Надихає слава 
Володимира святого
Й мудрість Ярослава.

Хай тризуб золотокрилий,
Оберіг наш давній,
Як колись послужить милій
Україні славній.

Бо нема такої сили,
Котра б розділила 
На Дніпрі по різні боки
Золоті ті крила.

На землі, политій щедро,
Кров'ю та сльозами,
Хай не взійдуть більше зерна
Зради та омани.

Пісня щира та весела,
Що весь світ співає,
Знов у наших хай оселях
Дзвінко залунає.

Хай ніколи під блакиттю
Не втрачає сили,
Наливне колосся житнє
Золотоі ниви.

Хай народ наш самобутній,
Щедрій та відкритий,
Принесе у світ майбутній 
Добра і миру квіти.

Щоб дітей нам тут ростити,
Мріяти й кохати.
Храни Боже Україну -
Рідну нашу мати.