As you know, Bob
"As you know, Bob" (укр. «Як ти знаєш, Бобе») — класичний літературний та кіношний костиль,
улюблений клішований прийом лінивих сценаристів,
покликаний впихнути в голову глядача передісторію (лор)
через діалоги персонажів, які й так усе це знають, тож не мають ні найменшого
приводу проговорювати вголос і без того відому їм інформацію.
«Як ти знаєш, Бобе, я — твій рідний брат,
Ми народилися з тобою в місті Канів.
Наш вчитель був старий дегенерат,
Наш дядько Біл розводив пеліканів».
Ти кажеш: «Слухай, я ж це пам’ятаю,
Ми сорок років поруч, ідіот!»
А я на тебе очі витріщаю,
Й продовжую віщати слухай, от:
«У нас все спільне - від речей до дум.
Ми все життя знайомі як-не-як.»
Здавалося б - навіщо зайвий шум?
Ми знаємо про себе все і так.
Та раптом наче б'є мене розря́д,
І голос мій серйозний, як в кіно,
Я починаю сипати підряд
Усім, що ми вже знаємо давно.
«Як ти знаєш, Бобе, ми - пілоти,
Як ти знаєш, Бобе, це літак.
Як ти знаєш, Бобе, ми в польоті,
Без пояснень глядачу - ніяк!»
Ми в цьому світі тільки експозиція,
У нас з тобою дивна є позиція:
Проговорити вголос кожен крок,
Щоб навіть телепень второпав цей урок.
«Як ти знаєш, Бобе, це твоя дружина,
А це - твоя квартира в центрі міста.
Як ти знаєш, Бобе, в тебе є машина,
Як ти знаєш, Бобе, хліб печуть із тіста.
«Як ти знаєш, Бобе, в мене є язик,
А в тебе, Бобе, є, як знаєш, вуха.
Я до такого пафосу вже звик,
Тож стій, терпи і цю пара́шу слухай.
Як ти знаєш, Бобе, навкруг нас повітря,
Ми ним з тобою дихаєм щомиті.
Тобі торочу це як заповіт я,
Бо глядачі у нас - несамовиті».
Б’єш морду. «Пе́льку завали!», - кричиш від злоби.
Кулак, як знаєш, - це продовження руки.
Все очевидно, та виходить, брате Бобе,
Комусь прості ці речі невтямки.
«Як ти знаєш, Бобе, ми - пілоти,
Як ти знаєш, Бобе, це літак.
Як ти знаєш, Бобе, ми в польоті,
Без пояснень глядачу - ніяк!»
Ми в цьому світі тільки експозиція,
У нас з тобою дивна є позиція:
Проговорити вголос кожен крок,
Щоб навіть телепень второпав цей урок.
Ми врі́зались у землю. Титри стерли
Очікування всіх глядацьких мрій.
«Як ти вже знаєш, Бобе, щойно ми померли...»
Хоча стривай... ти ж, Бобе, не живий.
Отзывы
Бугреев Сергей04.04.2026
Про двух братьев да ещё и пилотов - классное повествование!
