Повітряний змій
Аудиозапись
У розмаїття мрій летить за миттю мить.
Як змій повітряний, надія майорить.
Суцільним килимом росте трава рясна,
В зеленій чаші закипає знов весна.
Хмільне причастя п’ють дерева навесні,
І ти живеш, неначе мариш – в напівсні.
Тож хай надія, наче змій, летить увись,
Де мрія з дійсністю в одне буття сплелись.
Душі́ не вбережеш,
Душі́ не вбережеш,
Якщо собі не скажеш правду врешті-решт.
Не має небо меж,
Тепер я знаю теж:
Життя - свобода, нерішучість - наш арешт.
На мокрім камені лишила слід роса,
В краплині кожній — затихають небеса.
Крило метелика — мов ніжний пелюсто́к,
Весна вплітає цвіт у сонячний вінок.
Яка безмежність у блакитній вишині,
Де тануть думи, наче цукор у воді.
Лети ж, мій змію, у блакить, у небокрай,
Де ніжний день шепоче тихо: «Прощавай».
Душі́ не вбережеш,
Душі́ не вбережеш,
Якщо собі не скажеш правду врешті-решт.
Не має небо меж,
Тепер я знаю теж:
Життя - свобода, нерішучість - наш арешт.
Отзывы
Гуля02.04.2026
Интересно и красиво! Песня замечательная!
