Не збулося
Ну що, кінець. Допито віскі з пляшки.
У ресторані — морок і сміття.
Ми грали в почуття, немов у шашки,
А виграли — роздовбане життя.
Ти йдеш навік, поправивши волосся,
Лиши́вши в попільничці «Camel» свій.
Кохання поміж нами не збулося.
Життя - це морг для наших мертвих мрій.
Дощ по асфальту, як по клавішах рояля,
Грає симфонію іржавих наших душ.
Ми — дві зорі, що впали в задзеркалля,
Так хочеться волати: «Ані руш!»
Я вийду в ніч, піднявши комір вище,
Твій погляд кожен — наче в спину ніж.
Кохання — це коли стає все тихше,
А ти стоїш … і слухаєш цей вірш.
