Не барися
Це місто сновид - твій до щастя маршрут підсвідомий.
Сюди ти втікаєш вночі від приземлених справ.
Тут кожен провулок з дитинства до болю знайомий,
І кожен будинок тут той, що в житті ти втрачав.
Тут межі розмиті: трамваї мандрують крізь сті́ни,
А в касах квитко́вих дають не папір нам, а сміх.
Тут не відчуваєш ні сорому ти, ні провини,
І падає вгору пухнастий, довершений сніг.
Це місто постало з пісків та з морської піни,
Тут вітер відго́нить порохом і вином.
Тут наші бажання збуваються щохвилини,
А кожен наш крок тут відлунює гулко псалмо́м.
Тут леви із ма́рмуру ввечері ходять на ло́ви,
І зоряна мапа веде крізь тума́ни фрегат.
Тут інші умови й основи у світобудови,
Тож кожен сновида - поет, чи принаймні пірат.
Суцільний тут спокій — як тиша, що перед двобоєм,
Коли оживають сузір’я на всіх прапора́х.
Ми місто будуємо, па́хнучи сіллю і хвоєю,
І небо тримаємо на всемогутніх плечах.
В магічний реалізм думки́ злили́ся.
Чекає місто снів. Тож не барися.
