П'яний мартопля́с.
Дзвенить трамвай — останній і далекий —
Як дикий звір, що в темряву побіг.
Нас ваблять марення, в них - вирій та лелеки.
Набрид бетон і цей холодний сніг.
Всміхнись мені крізь скло вітрин порожніх,
Де манекени сплять, і бачать сни.
Ми - двоє випадкових подорожніх
В обіймах неминучої весни.
Хай дихають заводи чорним димом,
І небо тисне каменем на дах.
Стоїть ліхтар осяйним херувимом,
Над ліхтарем пливе Чумацький Шлях.
Минеться все: і вулиці, і стіни,
І цей вокзал, що розлучає нас...
Знов нам під ноги клопоти і зміни
Жбурляє час, як п'яний мартопля́с.
