Дуе́нде
«Дуе́нде – за теорією Федеріко Гарсія Лорки — біс, який сидить всередині митця і дає йому справжній дар. Дуе́нде прокидається тільки тоді, коли митець відчуває подих Смерті. Якщо ти не готовий здохнути прямо зараз на сцені, чи під час написання поезії — ніякого дуе́нде тобі не світить. Це естетика на межі самогубства.»
Крик рветься назовні, як звір із залізної клітки,
І кров на сорочці цвіте, наче дика гвоздика.
Дуе́нде прийшов — його морда страшна і безлика,
Він палить мости і ламає в душі маргаритки.
Не смій говорити про спокій, про сни чи про вроду,
Бо творчість — це спазм, це судома останнього слова.
Стояти над прірвою - ось неодмінна умова.
Впиши цю печаль до свого генетичного коду.
Сум входить у тишу, як риба у води глибокі,
І місяць фарбує у біле твої черевики.
Дуе́нде прийшов — він не знає жалю і опіки,
Він міряє смертю твої перелякані кроки.
І ти завмираєш, як дерево, вбите грозою,
Уже в твоїх жилах Дуе́нде розпалює ватру.
Ти йдеш крізь пітьму, наче п’яний актор до театру,
І смерть обіймає тебе золотою лозою.
Тож бийся об ґрати, зриваючи нігті до м’яса,
Бо смерть не чекає, вона вже стоїть за плечи́ма.
Дуе́нде сміється своїми пустими очима,
І кожна секунда — як гостра і вбивча гримаса.
Хай лусне твій дух! Хай розсиплеться світ на каміння!
Ти викричав небо, ти ви́гарчав власну гординю.
Ти виніс свій гріх, як із храму найбільшу святиню.
Мистецтво - єдине можливе твоє воскресіння.
* ілюстрація – малюнок авторства Федеріко Гарсія Лорки.
Отзывы
*TaKotoroyNet*15.02.2026
Чудові вірші:: прекрасна вічна тема, майстерне виконання. Браво автору!
