Як Вікто́р Ґюґо́

Сві́тимо ми віддзеркаленим світлом тим,

Хто не помітив веселки за чорними грозами.

Тільки от нам подружи́ти би хоча б самим

Свою інфантильність душі́ з повноліттям розуму.

Життя зробить циніком, друже мій, будь-кого́.

Та шию завчасно за́шморгом ти не песть.

Померти надумав? Помри як Вікто́р Ґюґо́,

Що застуди́всь на параді на власну честь.

Отзывы

Свою інфантильність душі́ з повноліттям розуму Источник: https://poembook.ru/poem/3340207-yak-v%D1%96kto%CC%81r-%D2%90yu%D2%91o%CC%81 Хорошо сказано!

всім би так