А ду́ші спотика́лися, тинялися
А ду́ші спотика́лися, тинялися,
Злі прикрощі із ду́шами траплялися.
Їх вабили нескорені шляхи,
Їх краяли провини та гріхи.
Блукаючи у лабіринтах долі,
Зникали ду́ші в замкнутому колі.
Та, скинувши земну облуду ті́ла,
Усяк, хто падав, буде мати кри́ла.
Отзывы
Дяченко Христина11.10.2025
Гарно філософічно
