Срібний скарб
Блищать ося́йні ліхтарі,
Від річки холод йде зміїний.
В посутені́лому дворі
Тьму вечір п'є з калюжі ті́ней.
Вже місяць в мерехтливому кільці,
Мов німбом релігійним оповитий.
Колись я пригадаю ночі ці,
Як срібний скарб, в душі моїй заритий.
Отзывы
АРИСТАРХ АРИСТАРХ11.08.2025
Красиво, самобутньо.
Гуля11.08.2025
Очаровательно! Воспоминания нас греют...
Дяченко Христина23.08.2025
Сподобалося
