Посля голаду - мала пшаницы.

Посля голаду - мала пшаницы.
Посля  голаду – мала  пшаницы.
 
                                                                      Слова  П. Безъязычного.
 
Посля  голаду - мала  пшаницы,
Ён  нияк  ни  бажал  атпускать!
А  бис  подати - жыть  ни  гадитца,
Давялося  усё  распрадать. 
 
А  падатак  прислали  здаровай -
Знова  нечяга  боля  жувать!
Распрадали:  каня  та  карову,
Тольки  хату – зусем  ни  прадать!
 
Та  ад  плуга – калхоз  у  захватя, 
Та  й  зямлю  давялось  адабрать.
Каравать  ни  прадали  у  хатя,
Абицяли  усё  распрадать!
 
Ну  а  деда  шуты  мардавали -
На  базар  агародину  пёр -
Занямог,  як  зямлю  адабрали,
Зажуривси,  та  хутка  й  памёр.
 
У  калхозя – ни  солатка  тожа.
Тольки  выжыть – хать  як,  а  вдалось!
А  людиня – слабода  дарожа.
Батькя - ён  ни  пайшол  у  калхоз!
 
У  калхозя  ни  бачили  волю - 
Гонють  пуза  сабе  падрывать,
Тольки  зроду  хателась  на  полю
Усигда  дасхачю  працявать!
 
Та  ад  горада – дужа  далёка.
Ни  вдалося  пайтить  «ванькавать».
Дак  згадилися  руки  та  вока –
У  писатиляв  пальта  приймать.
 
А  писатили – ни  шыкавали,
Та  калхозы  пайшли  выхвалять. 
Пра  жыттё  яни  добря  писали. 
Батькя – тожа  уздумал  писать.
 
Нешта - й  мова  ускрозь  маладая,
Та  й  ускрось  пачинали  спивать -
Тольки  ходу  гамонця  нимая,
Дак  усё  й  давялось  захавать!