Мов Паганіні

Під небом урагани буйно віють,

Герге́па-ніч зіро́к збирає рать.

Слова мої ангіною хворі́ють,

І ві́рші з кожним днем сильніш хрипля́ть.

 

Мов Паганіні, на одній струні,

Самотність грає соло тихий джаз.

Народжується день нови́й в труні́,

І, як коли́ску, ту труну́ гойда́є час.