Докі́рливо дивились з неба зо́рі
Докі́рливо дивились з неба зо́рі,
У присмерко́вій тиші вдалині́
Плив місяць, як вітри́ло в синім морі,
Либонь, він плив в щасливі, теплі дні.
Вже стрі́хами брело́ жагуче лі́течко,
Вітаючи споло́ханих котів.
Жасминова тремтіла біла квіточка,
І світ від запаху того жасмину млів.
Аж ось в дрімо́тне безгомі́ння но́чі
Вплели́сь пісні́ замріяних цикад.
Їх хор сюрко́че ніжно, та лоско́че
Мій слух. От-от почнеться зорепа́д.
І смутку у душі́ не стало місця,
Ми з Богом опинились сам на сам.
Ховався вітер сто́рожко між листя,
А я дивився в очі небесам.
Отзывы
tatusia17722.05.2025
Красиво!
АРИСТАРХ АРИСТАРХ23.05.2025
Просто скарбниця українських вишукувань!
Дяченко Христина08.06.2025
Проникливо
