Діалог ікон

Два весілля в суботу в містечку, і три поховання:

Математика долі – наука достатньо легка.

Смерть з життям ще справі́ку ведуть на Землі це змагання:

Я назвав би його «Конкурс ламаного п’ятака.»

Ми усі у тій грі до фігур безпорадних належим,

Ми вбиваємо час, поки час убиває всіх нас.

Катафалк розминувся на трасі з весільним корте́жем.

Смерть поглянула вслід молодим: «Почекаю на вас».

Вікна різали небо шибка́ми – усім по шматочку –

За столом завивали якісь ритуальні пісні́.

Я сидів під іконами - майже незримо - в куточку,

А з ікон пліткували мальовані старці святі́:

- Я ніяк не збагну, сумувати мені, чи вітати?

У всіх них - за столами - якою мета є та ці́ль?

- Я скажу тобі мудрість, що варта, аби прозвучати:

Повсякчас виграє ресторан – з поховань, та з весі́ль.

Отзывы

Таковы реалии жизни. Положительное уживается с отрицательным, как в магните. Понравилось, хорошо сказано.

Виктор 50, "Где стол был яств, там гроб стоит."

Skylark13.04.2025

Правда жизни. Вся она - в Ваших произведениях. Спасибо Вам.

Так воно і є виграє ресторан