Ось на столі стоїть кара́фка з коньяком
Ось на столі стоїть кара́фка з коньяком,
А ніч у безвість підтюпцем крокує.
Кохана спить давно блаженним, тихим сном.
Зі мною тиша втомлено чарку́є.
Напі́й повільно ллється у стакан,
Я й тиша почуваємось естетами.
Із ро́зкоші – креветки й пармезан,
З поезії – зірки за склопакетами.
Розбилась тиша. Вийшов на балкон.
Думки зчинили шва́ркіт в черепу́шці.
Кохана спить, і бачить сьомий сон –
Мов світлий янгол на хмариночці-поду́шці.
