Карма

Можна совість приспати,

Й чекати.

Поклик серця не чути,

Й забути.

Можна пам’ять свою ошукати,

І межу́ куражу́ перетнути.

 

Зацькувать, як тварину,

Провину.

Почуття всі жбурляти

За ґрати.

Все життя можна бігти без спину,

Та будь-де слід одне пам’ятати:

 

Не дається нічого зада́рма,

Не мине́ться нічого без слі́ду.

Неодмінно настигне нас Карма,

І влаштує останню кориду.

 

Бо до втечі душа незугарна,

Всі провини дзижчать, наче вулик.

Влучно б’є по макітрі нам Карма

Бумерангом зі вчинків минулих.