Чорний заповіт
Аудиозапись
«Bopо́ни, ці мaленькi чopнi aнгели,
Збиpaють на фpoнтoнi чopну paдy.»
(Юpiй Aндpyxoвич, «Eтюд з вopо́нaми»)
На полотні зі снігу: місті-аркуші
Воро́ни каркають. Цей крик у них – словник.
Переживати більше вже не варт душі́.
Вже чорна рада винесла вердикт.
У місті ранок – ще нема дев’ятої.
Здаються стріхи купкою могил.
Не сплять скрипучі віщуни-глаша́таї.
Не видно сонця з-поміж чорних крил.
Не видно сонця! Де там! Не діжда́ти нам.
Воро́ни – не яскраві павичі́.
У день новий, як в прірву, ми пірнатимем,
Від нього жодних сенсів не ждучи.
Над білим містом рясно нагромадившись,
Ввесь огорнули світ – мов живоплі́т,
Воро́ни пишуть, між собою вже порадившись,
На сяйві сніжному наш чорний заповіт.
* ілюстрацію згенеровано ШІ за текстом вірша.
