Того́ не минути
Аудиозапись
Знову слухаєш симфонію вітру,
На годиннику нулі, в небі зорі.
Та небесному все рівно арбітру,
Як там мешкає внизу лепрозорій.
На годиннику нулі: помирає
Ще одна доба, пірна́є у бе́звість.
Бог лиш ма́заних у рай допуска́є,
На усіх людей нема у небес місць.
Є життя, і є печаль – його чинник.
Вітер приспів пережовує в пі́сні.
Зупиняється для ко́гось годинник,
А для ко́гось ще продовжує біг свій.
Доля знайде і у снах тебе, друже.
Все закі́нчиться, як і мало бу́ти.
А тому́, хто в небі, все це байду́же:
Що написано – того́ не минути.
