Нашу пісню впізнаю із першої ноти
Аудиозапись
Нашу пісню впізнаю із першої ноти,
Що сьогодні звучить так нестримно тужливо.
Забувати тебе – це невдячна робота,
Бо забути кохання душі неможливо.
Чи існує бодай хоч куточок планети,
Щоби із забуттям підписати всі пакти.
У якому живу, і не думаю де ти?
У якому я можу не мислити як ти?
Після всіх тих страстей, що нас не оминули,
Залишається, як після вибуху, вирва.
Та даремно гадав, що все спільне минуле
Мов сторінку з роману із себе я вирвав.
Над уламками стін кришталевих імперій
Пролетять, мов круки́, слова й ноти балади.
І по смерті моїй будеш жить на папері,
Як історія воєн, любові та зради.
