Як сотню віків тому́
Аудиозапись
Повний місяць зася́яв, як сотню віків тому́,
Мов перлина у мушлі ночі. Посмій - дістань.
Ці скарби здобути легко з нас будь-кому.
Ми самі влаштували чвари дурних змагань.
Жодних правил немає, крім тих, що у голові.
Навіть час зупинився, аби побажати нам
Щоби сі́яли рясно святі почуття свої,
Й не давали між них проростати сумним думкам.
Ліхтарі загасили опівночі ду́хи снів,
Хоч у вікнах подекуди світло іще тремтить.
Залишаю слова - верве́чку моїх слідів -
Раптом хтось зажадає відчути цю ля́чну мить.
Мерехтіння зірок прикрашає душі́ пітьму,
Наче мо́рок розсипав срібло своїх прикрас.
Повний місяць зася́яв, як сотню віків тому,
Знов одвічні проблеми турбують невічних нас.
