Хвилину томý

Аудиозапись

Так зимно душі, що вона невблаганно тремтить,

Хвилину томý містом віхола сніг розтрусила.

Злилася із вічністю сумом наповнена мить,

І слід свій самотній у цій завірюсі згубила.

А пам’ять і є - нескінченна слідами хода,

Це як полювання на звіра, що зветься Минулим.

Скажено хижак завиває! Чекає біда,

Коли в нього тицяєш плином думок, наче дулом.

Я молю життя:

Навчи біль забувати!

Стиглі почуття

З гілок надій зривати.

Тишу рве мінор!

Розлука серце крає.

Безнадії хор

Свій реквієм співає.

В моєму вікні посіріла реальність живе,

В ній жах поколінь, що несуть на собі тінь печалі.

Сніжинок тано́к - наче фото примар гуртове́ -

На світ надягає мереживо біле вуалі.

Надво́рі вже по́ночі, стомлена вулиця спить,

І тільки мені душу тішити снами не сила.

Так зимно душі, що вона невблаганно тремтить.