Хвилину тому
Аудиозапись
Так зимно душі, що вона невблаганно тремтить,
Хвилину тому містом віхола сніг розтрусила.
Злилася із вічністю сумом наповнена мить,
І слід свій самотній у цій завірюсі згубила.
А пам’ять і є - нескінченний похід по слідам,
Це як полювання на звіра, що зветься Минулим.
Цей звір видає себе оскаженілим виттям,
Коли в нього тицяєш плином думок, наче дулом.
Я молю життя:
Навчи біль забувати!
Стиглі почуття
З гілок надій зривати.
Тишу рве мінор!
Розлука серце крає.
Безнадії хор
Свій реквієм співає.
В моєму вікні посіріла реальність живе,
В ній жах поколінь, що несуть на собі тінь печалі.
Сніжинок тано́к - наче фото примар гуртове́ -
На світ надягає мереживо біле вуалі.
Надво́рі вже по́ночі, стомлена вулиця спить,
І тільки мені душу тішити снами не сила.
Так зимно душі, що вона невблаганно тремтить.
Хвилину тому містом віхола сніг розтрусила.
Я молю життя:
Навчи біль забувати!
Стиглі почуття
З гілок надій зривати.
Тишу рве мінор!
Розлука серце крає.
Безнадії хор
Свій реквієм співає.
