Як настане кінець тому́, що звемо́ життям

Як настане кінець тому́, що звемо́ життям,

Нам на складі дадуть всім крила, або копита.

Бо одним вдалось із душі збудувати храм,

Ну а решта - гучно рохкали у корита.

 

Переважна більшість буде ні сям, ні там,

Заслужити іще потрібно і німб, і ро́ги.

Як настане кінець тому́, що звемо́ життям,

Вмить забудуться всі поразки і перемоги.

 

А зали́шиться тільки черга - вервечка спин,

Біля складу, де наш розподіл тривати бу́де.

Як іржавий годинник, зупиниться часопли́н,

Хтось у небо злетить, хтось – в пекло, хтось –у ніку́ди.

 

А коли ти отримаєш все за земні старання,

Не забудь нам копи́тцем стукнути на прощання.