Ще вірю

Ласкава прохолода передмість

Окутує обіймами печалі.

Мені Господь вручив свої скрижалі,

На них три слова лиш: "Ти всюди гість."

Милуюсь парком у чуже вікно,

Приносить вітер аромати липи,

І Ліхтарі горять, мов смолоскипи.

Я п'ю міцне бурштинове вино.

Офіціантка схожа на Монро,

Її я подумки і кличу Мерилін.

Вона говорить машинально навздогін:

"Приходьте ще!". Знов місячне тавро

Горить у кожній з приміських калюж.

Так дихати приємно після зливи!

Що я собі збрешу: "Усе можливо!"

Час зупинивши, крикну: "Ані руш!"

 

Стоятиму і дихатиму, мов

Ще вірю в Бога, долю та любов.