В дитинстві чув багато я лякАлок

В дитинстві чув багато я лякАлок,

Аж бігли сироти по шкірі, хай їм грець.

Самотні душі польових русалок -

Як схоплять, то вважай, що ти вже мрець.

Вони вродливі, наче вічна юність,

Співають ніжних, чутних ледь пісень,

А трав дзвінка мільйонголоса струнність

У транс уводить - зупинись лишень.

Буває йдеш собі по полю, вітер вщух,

Не колихне ні квітки, ні стеблинки,

Аж раптом ловить твій зрадливий слух

Ті співи – чисті й ніжні, мов росинки.

Почуєш їх, зневірившись ущерть,

Наситившись життєвим негативом,

Отак, либонь, до всіх приходить смерть –

У небуття веде солодким тихим співом.