Між рядків
Тебе звав я відкритою книгою,
Що написана зниклою мовою.
Ми ішли небезпечною кригою -
Ледь зашерхлою, передзимовою.
А під нами був вир неозорості,
Веремія шаленства, чуттєвості.
І мережива літер узористі
Я плекав у побачень миттєвості.
Як несила розшифрувати,
Залишається просто любити.
Я достоту не зміг прочитати,
Та зумів між рядків зрозуміти.
