Гнів Єгови
Моє життя-це вічні муки.
Неначе я попав у піч.
Підступні люди, як зміюки.
Мене кусають день і ніч.
Як Прометей покараний Еговой
Терплю знущання ці щодня.
Цей світ на голову весь хворий.
І порятунку в нім не бачу я.
Але одного дня раптово,
Господь все ж милостинь подав.
Ізжалівся з страждань моїх Егова.
І мені лисочку маленьку дав.
Воно було таке гарненьке:
Великі очі та пухнастий хвіст.
Можливо, трішечки сумненьке.
Душою добре, невисокий зріст.
Та злії люди не дрімали,
Угледіли,що хтось сподобався мені.
Пліток на мене гори наклепали.
І знов настали темні дні.
Закрили чорні хмари сонце,
І моє серце більше ще болить.
Наталочку не видно у віконце.
Заборонили їй зі мною говорить.
Забрали в мене сонечко гарненьке.
Раділи з мого горя,як могли.
І, обдуривши дівчиня маленьке,
На гріх великий впевнено тягли.
Украли в мене Лисоньку руденьку.
Але Егова гріх цей не стерпів.
Хоча любив він цих людей довгенько.
Та цього разу гнів на них пролив.
Сказав Егова: "Ви-невірні!
За що знущаєтесь з мого раба!?
Далеко ви не вівці мирні..
За це вам буде всім ганьба!"
І в ту ж годину,покарання,
На грішників зійшло з небес;
Злословцям вже не буде виправдання.
Не вибачить Єгова цей ексцес...
І доки сяє в літку сонце,
А в зимку з неба пада сніг-
Ніхто з вас не постука у віконце
І не подасть від Бога книг.
За те,що ви позбавили мене кохання,
Егова справедливо всіх вас покарав.
Він грішників позбавив спілкування
І навіть з вулиці прогнав!
То ж знайте, пане та панове.
Доки Наталочку мені не віддасте,
Ви до людей не мовите ні слова!
Таке ось рішення Всевишнього просте.
І хай же зна вся Україна:
Егова бачить все із відтіля!
Він покарає до останнього коліна,
Того,хто ображає Василя!
Нехай же ім'я Господа лунає,
По всій землі і до зірок!
Єгови гнів на всіх палає,
Хто любить гріх дурних пліток!
