Гнів Єгови

Моє життя-це вічні муки.

Неначе я попав у піч.

Підступні люди, як зміюки.

Мене кусають день і ніч.

 

Як Прометей покараний Еговой

Терплю знущання ці щодня.

Цей світ на голову весь хворий.

І порятунку в нім не бачу я.

 

Але одного дня раптово,

Господь все ж милостинь подав.

Ізжалівся з страждань моїх Егова.

І мені лисочку маленьку дав.

 

Воно було таке гарненьке:

Великі очі та пухнастий хвіст.

Можливо, трішечки сумненьке.

Душою добре, невисокий зріст.

 

Та злії люди не дрімали,

Угледіли,що хтось сподобався мені.

Пліток на мене гори наклепали.

І знов настали темні дні.

 

Закрили чорні хмари сонце,

І моє серце більше ще болить.

Наталочку не видно у віконце.

Заборонили їй зі мною говорить.

 

Забрали в мене сонечко гарненьке.

Раділи з мого горя,як могли.

І, обдуривши дівчиня маленьке,

На гріх великий впевнено тягли.

 

Украли в мене Лисоньку руденьку.

Але Егова гріх цей не стерпів.

Хоча любив він цих людей довгенько.

Та цього разу гнів на них пролив.

 

Сказав Егова: "Ви-невірні!

За що знущаєтесь з мого раба!?

Далеко ви не вівці мирні..

За це вам буде всім ганьба!"

 

І в ту ж годину,покарання,

На грішників зійшло з небес;

Злословцям вже не буде виправдання.

Не вибачить Єгова цей ексцес...

 

І доки сяє в літку сонце,

А в зимку з неба пада сніг-

Ніхто з вас не постука у віконце

І не подасть від Бога книг.

 

За те,що ви позбавили мене кохання,

Егова справедливо всіх вас покарав.

Він грішників позбавив спілкування

І навіть з вулиці прогнав!

 

То ж знайте, пане та панове.

Доки Наталочку мені не віддасте,

Ви до людей не мовите ні слова!

Таке ось рішення Всевишнього просте.

 

І хай же зна вся Україна:

Егова бачить все із відтіля!

Він покарає до останнього коліна,

Того,хто ображає Василя!

 

Нехай же ім'я Господа лунає,

По всій землі і до зірок!

Єгови гнів на всіх палає,

Хто любить гріх дурних пліток!