Завтра буде пізно

Завтра буде пізно -

З неба впаде тоненька срібна вуаль.

Тихим астериском

Проросте на книги сторінці печаль.

 

Та сама, болюча й крихка,

Доля ростиме крізь нас.

Ніч буде дивна й п'янка,

Хвилі у це міжсезоння

Знову покажуть клас.

 

Там, де усі б заснули,

Грали б ми в бадмінтон.

До речі, інші навіть не чули,

Як буде ельфійською "Ехнатон".

 

І скільки б там не було їх -

Героїв, німф та богів,

Німіють срібні сувої,

Бригантини дальніх морів

Майже кричать:

"Розкажи про свої почуття.

Гордість твоя ще розквітне, можливо,

В сутінках пише кантати злива,

Так непомітно й незримо

Спливає життя.

Тільки сьогодні лілей суцвіття

Падають у мармурову неба глиб.

Ви були б найщасливішими в цьому світі,

Чому ти не віриш, що ви могли б?"