Завтра буде пізно
Завтра буде пізно -
З неба впаде тоненька срібна вуаль.
Тихим астериском
Проросте на книги сторінці печаль.
Та сама, болюча й крихка,
Доля ростиме крізь нас.
Ніч буде дивна й п'янка,
Хвилі у це міжсезоння
Знову покажуть клас.
Там, де усі б заснули,
Грали б ми в бадмінтон.
До речі, інші навіть не чули,
Як буде ельфійською "Ехнатон".
І скільки б там не було їх -
Героїв, німф та богів,
Німіють срібні сувої,
Бригантини дальніх морів
Майже кричать:
"Розкажи про свої почуття.
Гордість твоя ще розквітне, можливо,
В сутінках пише кантати злива,
Так непомітно й незримо
Спливає життя.
Тільки сьогодні лілей суцвіття
Падають у мармурову неба глиб.
Ви були б найщасливішими в цьому світі,
Чому ти не віриш, що ви могли б?"
