Iсторiя самотнього поета

Він тихо сидів у порожній кімнаті 
І шкрябав пером свій папер .
Лише дивний звук цей лунав по всій хаті,
Здригаючи газ атмосфер.

І дим,мов змія,мандрував по кімнатах ,
З легень до легень , знов і знов .
Ось доля поета - ввібраний у шати
Сидить він один за столом.

Він пише і курить табак через люльку ,
І бачить лиш штучнії сни ,
І ходить у парк,задля музи й спочинку,
Відчути лиш дотик весни.

Щоб потім сидіть у порожній кімнаті
І шкрябать пером свій папер..
І знову один він убраний у шати,
Пускатиме дим без манер.