Кохання...

Торкнутися душею до душі,

Побачити невидиме очима,

Льодами вкрита суша на землі,

Спеки довічної палає хуртовина,

 

У полум'ї спекотних хуртовин,

На схилі днів ранкової блакиті,

Не загубити б лагідних обіймів,

Усмішок щирих погляди тендітні

 

І як натхнення тішить почуття,

До себе ніжно всюди пригортає,

Ласкавий подих теплих кольорів,

Як промінь у думках сумних лунає.

 

Щоб в снігових дощах не загубить,

Приємний дотик, ввічливе мовчання,

Щоб було чим у темряві світить,

У муках не швидкого існування.

 

Торкнутися душею до душі,

Побачити невидиме очима,

Льодами вкрита суша на землі,

Та спеки знов палає хуртовина.