ПО ВОЛНЕ МОЕЙ ПАМЯТИ - укр.
По картине художницы Н.В.Тюневой "Домик в деревне"
Поетичний переклад вірша Сергія Ясонова "О счастье. О земле родной"
Ти про свою споруду все міркуєш,
про дім великий та якісь там блоки,
що виструнчились гордо і високо.
Мені ж пригадується та маленька хата
бабусина в селі, затишна, небагата,
та сад старий, що вимерз край дороги.
А твій садок підстриг садівник строгий.
Я ж в серці з низькою, старенькою хатиною,
де бігала маленькою дитиною...
Землиця рідна! Не числом краси
мила мені, а спогадами добрими.
З дитинства знала: щастя ти даси.
І ось тепер їй віддаю данину я
за те, що ті місця колись покинула.
***
Суть щастя, сенс ... - не те, що є у нас,
а що в душі сховали ми чимало.
Для цього не потрібен гідний шанс -
сільська хатинка, сонце, рідний брат,
з яким в садочку змія запускали.
Жаль, щастя в руки часто не дається -
у небі журавель, роздолля сниться,
та не спіймати цю пташину швидко -
був змій у хмарах, та зірвалась нитка.
А журавель чекає близь криниці.
Та спогади – не той будинок з блоків,
що можна відтворити. Все ж сюжет
з дитячих кубиків, що будувала, босонога,
у мріях відновити можна: сад, ранет.
Свідомість знає те, чого не бачить око.
Приємних місць улюблені картинки.
Пристрою кольоровий кубик боком гідним -
відразу в пам'яті встає дитинства світло,
берези біля річки, хата рідна
та краєвид знайомої глибинки.
А повернутись… іноді вдається.
Я в насолоді щастя та покою:
і дочекався журавель біля криниці,
і той, що в небі, поряд знов зі мною.
