МРIЯ

Колись , так давно , що не знає вже й світ
З'явилася дівчинка - айстровий цвіт.
Мов зорі на небі , засяяли очі , 
Одразу ж сповили всіх чари дівочі.

Навколо усі її палко любили ,
Про щастя майбутнє її говорили ,
Велику любов і велику спокусу ,
І те , як вона заворожує душу.

Усі хлопчаки так за нею впадали ,
Що це неможливо сказати словами.
Красуня усім їм щораз відмовляла 
Й сама через це що є сили ридала.

І ось , через те , що не може кохати ,
Дівчинонька падає до самострати.
Підходячи тихо , до самої прірви -
Стрибає , віддаючи всю себе вітру.

Та все ж , люди так її сильно любили,
Що в жодному разі не відпустили б.
З тих пір в нашім серці живе і радіє
Весела й красива дівчинка Мрія.