Папороть серця
Він був із тих, з ким сміливо тікають за обрій.
З тих, чий випадковий дотик - занадто значущий,
З тих, хто віддзеркалює кожен погляд недобрий,
З тих, хто собою прикрасить гамір гнітючий.
З тих, кому співають привселюдно осанну,
З тих, кому присвячують мемуари й тези,
З тих, для кого лунають гімни й пеани.
З тих, чия доля п'янкіша за нотки шартрезу.
Тільки навколо була невірна епоха,
Чистих почуттів вона глушила контральто,
Людям потрібні сенсації та епілоги,
Бурхливі заголовки, огидні факти.
Люди не вірять, що можна ліпити титана
З матеріалу квартир радянсько-буденних,
Що можна цитатами гоїти рани,
Що можна вдивлятися в незбагненне.
Можна дивитися в світло сяйливе обставин,
Бачити метеори в них та комети...
Сам він не знав, що буває настільки яскравим,
Маючи папороть серця та слова багнети.
