Скіл
Бути? Не бути? Варта ти, чи не варта?
Пам’ять священну сумнівом не паплюж.
Я загубився десь між учора й завтра,
Я заблукав в лихоліссі змарнілих душ.
Нарізно нам тепер жити та ворожити,
Зовсім інакші лозунги та пісні.
Ти пам’ятаєш: ранок, ми в ліжку, квіти.
Не пам’ятаєш. Спогади затісні.
Клаустрофобія мучить та асфіксія,
Якщо удвох ми згадуєм про ту мить,
Коли з валізкою їхав тоді в таксі я
В аеропорт. Політ. І небес блакить.
Затаврувати душу й табуювати
Щастя, рокІв муруючи частокіл.
Здатність чудова в мозку є: забувати.
Для слабкодухих спасінням стає цей скіл.
