Скіл

Бути? Не бути? Варта ти, чи не варта?

Пам’ять священну сумнівом не паплюж.

Я загубився десь між учора й завтра,

Я заблукав в лихоліссі змарнілих душ.

 

Нарізно нам тепер жити та ворожити,

Зовсім інакші лозунги та пісні.

Ти пам’ятаєш: ранок, ми в ліжку, квіти.

Не пам’ятаєш. Спогади затісні.

 

Клаустрофобія мучить та асфіксія,

Якщо удвох ми згадуєм про ту мить,

Коли з валізкою їхав тоді в таксі я

В аеропорт. Політ. І небес блакить.

 

Затаврувати душу й табуювати

Щастя, рокІв муруючи частокіл.

Здатність чудова в мозку є: забувати.

Для слабкодухих спасінням стає цей скіл.