Коли небо кине рюмсати

* Прекрасній програмістці та авторці наукових статей

 

 

Колись, коли небо кине рюмсати,

Ми пришиємо до сердець нові голоси,

Про нас знову скажуть, що ми - невігласи,

І гриміння трас нам замінить усі реверси.

 

Так, на них ми, можливо, майже покидьки;

Все, що хочемо, беремо із полиць природи,

І в навушниках вкотре вирує готика,

Заспокоює краще вона за продукти з глоду.

 

Тільки всі ці деталі, разом із земними вченнями,

Непритомно-потрібні й тактично-невинні...

Я побачу у погляді тої кобіти прощення,

Чистий погляд разом із відсутністю ластовиння.